Слава Україні:
20.02.2016 в 18:59

Сьогодні сумний день, день пам’яті жертв масового вбивства на Майдані. Досі, коли буваю в місцях загибелі Небесної Сотні сльози на очі навертаються та відчуваю холодок по спині. Ми ще довго будемо переживати ті події, задаватися різним питаннями. І от саме сьогодні я вирішив відповісти на питання, чого ми досягли своїм Майданом, яке часто ставлять вам ватники та кацапи. Я було взявся писати велике есе, про протиріччя, досягнення, знаки і ті історичні події, але зрозумів, що мало хто наважиться читати все, та і не все варто казати, не час, тому скорочу свою розповідь, а може навіть розіб’ю на дві частини. Буде багато тексту. Пробачте великодушно, писав пів дня.

Ітак, критичний аналіз подій Майдану і його наслідки для нас і України.

Перш за все, з самого початку хочу висказати свою думку стосовно розстрілу і останньої фази Майдану. Взагалі приступаючи до аналізу варто дивитися на крок або два вперед, як в шаховій грі, щоб розуміти які наслідки визве твій хід. Для цього варто розглядати весь ланцюжок подій, які сталися: відмова від асоціації ЄС — Майдан — розстріл людей – втеча хама – окупація Криму – окупація сходу. Дві невеличкі ремарки: 1)під час Майдану «брати» постачали набої, гранати і… особливий склад, 2) інформаційний привід про події в України, які розповсюджував ворог — громадянська війна.

Історія Майдану почалась ще у 1991 році, коли розпався срср, а кдбшне кубло не хотіло і не могло існувати інакше, ніж в постійно розповзаючійся імперії. Взагалі імперії існують доти, допоки можуть розширюватися, інакше розпадаються. Так от, в той час кдбшники вирішили, що всі ці страни, бувші республіки срср, це все не серйозно, срср2 має відбутися в найближче десятиріччя, тобто до 2000 року. Тим більше, що всі кадрові кдбшники залишилися при владі чи біля неї, а бувші республіканські відділи стали місцевими СБУ чи МВС. Перша, майже забута спроба захопити Крим була у 1993—1994 роках, в час коли створили автономію Криму і загасили сепаратизм та бандітизм, в якому приймав участь гоблін. Але не до кінця погашене полум’я рано чи пізно дасть новий сполох, тому варто було приділяти увагу Криму з 1993 року, давити всіх сепарів і всі рухи націлені на сепаратизм і кацапію. Це розуміли патріоти але ігнорували бувші комсомольці, партійні шістки і сексоти, які стали владою в Україні. Згадайте з якими гаслами потрапив кучма до булави… з гаслами про другу державну мову, про любов і дружбу з кацапами і всі два своїх строки вошкався навколо кацапні. Народ вимагав до Європи, він їхав туди і обіцяв, коли виїзджав до кремля обіцяв там.
Маю особисту думку, що кучма був в курсі справ і не дуже наполегливо але дещо робив для відбудови срср-2. Саме за його часів з’явилися клани, «сім’я» так звана, олігархат, яким дали картбланш на пограбунок країни. Могло це відбутися задля двох можливих цілей – або всі, хто знав мав набити кишені та втекти за кордон, не заважаючи, або саме вони мали стати стовпами, новими феодалами срср-2. Але кучма був не надійний і дуже слизький, і коли проявляв свій гонор, його опускали. Історія з ліквідацією Гонгадзе – це спецоперація кремля. Саме для того, щоб кучму поставити на місце і не дати відірватися від кацапії його пов’язали кров’ю. Наслідки — кучма став не бажаний в Європі, проти нього обурилися в середині країни, а кдбшне оточення отримало вплив «сірих кардиналів» на ключові рішення. Як наслідок, мали тоді просування єнакієвського злочинця на пост прем’єра та фнормаційну хвилю про традицію прем’єрів ставати президентами. Це та двоходовочка, яку і досі крутять на разєє. Де є відомий та ведучій, які час від часу замінюють один одного на посту президента. Саме цю схему готували кдбшники і нам, це ставало запорукою швидкого об’єднання країн в новий союз та заспокоєння населення. У нас це повинні були бути кучма-янукович. Зволікати не можна було, час, гроші, ресурси, все скінчалось. Всі республіки срср дивилися на відносини України та кацапії, і кдбшник ставили на карту Україну. Але почали з Білорусі, де бувший кдбшник правив залізною рукою і знищив всі паростки свободи. Саме він, за сценарієм кремля, проголосив про новоє сайузноє гасударство, і в інтерв’ю розповідав, що до нього в майбутньому можуть доєднатися і Україна і інші бувші республіки. Насправді, він оголошував кдбшний план стосовно нас. Внутрішній стан в Україні не дав можливості щоб це проголошення звучало з вуст українського президента, бо в нас на відміну від їхніх суспільств, паростки свободи збереглись і розвивались, а план був саме такий, мовляв побавились і досить. В останнє кдбшники опустили кучму, коли х**ло зустрічалося з ним навіть не в кремлі, а біля клозету во внуково… це опускало не тільки його, а рівень нашої країни, це показувало слабкість та нікчемність України всім на заході. Тим часом нагле, брутальне проштовхування невігласа вітьки хама на пост президента визивало обурення народу, останньою краплею для якого стали чисельні фальсифікації на виборах. Майдан сказав своє слово, і ми пішли на переголосування. Було обрано Ющенка, який, до речі, перший свій візит призначив до кремля, щоб заспокоїти кдбшників… але він наївно вірив, що вони це так просто залишать. Те, що він не буде підконтрольним кремляді розуміли ще з часу до виборів, коли і намагалися позбутися його, як конкурента парі чучма-хам. На кону стояло дуже забагато, і все це зніс народ України та уособив свої надії в одній постаті. Саме знищення цієї постаті — народної надії, маніпулювання і повернення хама в політичну гру, це було завдання кремля. Якщо пригадаєте, відразу після поразки, хам змився до кацапстану, де ніби лікував коліна, чучму на декілька місяців вислано до Кіпру, звідки він пару раз на ТБ з’явився в м’ятій бейсболці і мав жалюгідний вигляд побитої собаки. Насправді, йшла розробка нової спецоперації по поверненню хама. Операція мала дві мети: 1)знищити Ющенка, як постать за 2-3 роки, щоб він не міг бути достойним кандидатом на наступних виборах, очорнити та висміяти його, щоб народ відвернувся від своєї надії, 2) активізувати маргиналів та «закріпачених» народженого чучмою олігархату, щоб набрати голосів на чергових виборах. В разі, якщо не вдасться проштовхнути хама – розпочати війну.
Ющенка валили всіма можливими засобами як в середині країни так і за її межами. Він, оточений, сексотами та зрадниками втрачав все просто на очах. Тролінг, бруд, промивка мізків, відверті маніпуляції зробили свою справу, за два роки від довіри до нього не залишилося і сліда. Потім газова війна, активізування маргиналів на чолі з комуняками та вітренчихою, проштовхування до Ради маргиналів на кшталт царьова. Результат – обрання урки президентом України. Моє розчарування не мало меж, я три місяці не міг прийти в себе, розумів що все закінчиться кров’ю, казав про це всім оточуючим, але ніхто мені не вірив. В кращому випадку посміхалися і казали, щоб я не переймався. Дуже тяжке відчуття, ніби лише ти бачиш щось, що не бачать інші і не можеш цього довести до них. Весь свій строк хам руйнував всі державні інструменти, все кинуто було на поталу місцевих «смотрящіх», які мали зробити те, що зробив лука мудіщєв в Біларусі, подавити народ, знищити віру в себе, викосити все, що пов’язано зі свободою і інакомисленням. Всі ключові посади в країні займали кдбшники, фсбшники, сексоти чи шістки, які немов саран руйнували все, починаючи від економіки, закінчуючи армією. Закони були кальками кацапських та біларуських, і це навмисно робилося для того щоб було легше відновлювати срср. Ви мабуть будете дуже сміятися але на посаду наступного президента готували кровосісю-азірова.

І от настали події 2013, які стали каталізатором для суспільства. Для кдбшників час неминуче спливав, було зрозуміло, чи зараз вдасться зломити Україну, чи інакше Україну буде втрачено. Вони вирішили грати на упередження. Тим більше, що свою армію з 2008 року вони більш-менш підготували, озброїли та навчили, грошей вистачало, розкладення України майже закінчено, на містах п’ята колона рапортує про готовність маргиналів та бойовиків. Перед поїздкою хама проінструктували, щоб робив пику цеглою і грав роль дурника. Це потрібно було, щоб ЄС та США відвернулися від України, як за часів чучми, і махнули рукою на внутрішні події, як би вони не розгорталися. І знов зібрався Майдан. Це був сигнал для кдбшного кубла, час настав і треба задіяти операцію придушення. СБУшники, МВСники, розвідка, адміністрація президента, всі отримували вказівки з кремля. Навіть розігнання молоді було калькою з кацапських подій. Почались арешти в кращих традиціях кремля, які вже втілилися в Біларусі, Азербайджані, Казахстані, Таджикистані і інших краях. Після місяцю протистояння і неможливості зломити Майдан, в кремлі було прийняте рішення про військову агресію проти України. Це був грудень 2013 року. Наголошую, прийняття про окупацію України було прийняте на прикінці листопаду-на початку грудня 2013 року.

Саме в грудні 2013 року в Київ прилетіли кремлівські фахівці, спецпризначенці і кдбшники, які готували криваву бійню на Майдані. Починалася остання фаза кремлівської п’єси, де хам не відігравав вже ніякої ролі, його списали але лишили в кріслі, щоб їм прикриватися. Було два сценарії захоплення України: 1) придушити Майдан і під приводом боротьби з тероризмом насадити всіх керівників по областям, районам, містам, МВС очільників з разєї (саме так, як зараз зроблено в Криму) та підкрипити їх поліцією чи військами, 2) якщо не вдасться таким чином приборкати Україну, то захопити військовим шляхом.

Події розгорталися не по плану, народ вперто не хотів здаватися. І хоч час від часу здавалося що все, більше шансів нема, Майдан показував свій характер. Ні тітушки, ні антимайдан, ні беркутня, ні показові побиття, каліцтва, вбивства не могли переломити хід подій. В сам Майдан були інтегровані кроти, про яких ми ще довго і знати не будемо, і можемо не узнати ніколи. Надій у кремля на наших вже не було, тому вирішено було зробити справу руками інших. Щонайменше три снайперські групи з кацапстану, рота спецпризначення приймали участь в знищенні людей на Майдані. Вони були перевдягнені і зовні походили на наших беркутів та мусорів. Особливість беркутні і ментів що тоді вони стояли і не знали хто стоїть поруч. Поява чорної роти різко вирізняла їх від інших беркутів. Їх відзнакою була не лише чорна форма, а ще і відзнаки на руках, які зазвичай використовують для позанчки своїх. Але хто ще був на Майдані в чорній формі? Нікого. Бо така форма у нас використовувалася лише Альфою. І мабуть ці думали, що Альфа буде протистояти їм. Видно було, що це якісь спецпризначенці які не рахуються ні з чим та мають досвід використання таких позначок. Нагадаю, в Україні такі позначки ніколи не використовували, бо навіть і близько не було таких протистоянь де варто було розрізняти сторони в одній формі. Такі позначки використали на кацапстані, починаючі з війни в Чечні. «Чорна рота» була таким собі відволікаючим маневром, який в психології називають «зайчиком». Це як світловий зайчик за яким женеться кішка та не розуміє, що то віддзеркалення світла. Головну роботу робили снайпери, про яких навіть в чорній роті могли не знати.
Події розгорталися як на Донбасі, постріли в обидва боки. Перші поранені появилися серед беркутів, які обурювалися тим, що по них стріляють. Про це швидко почали писати і казати на кацапському ТБ, та про що тролі розганяли хвилі в Інтернеті, формуючи групи в підтримку Беркуту. Беркутня почала відстріл у відповідь. Спочатку це була гума але з кожним разом градус підвищувався. Спочатку з’вилися гранати, які заборонені всюди в Світі і лише використовуються на разєє, потім були кулі від снайперів. Зараз я скажу одну сенсаційну річ, яка може в декого визвати шок. Справа в тім, що працювали армійські снайпери. Видно це було по їх відстрілу, вони намагалися поранити першого, а коли йому на допомогу прийде інший, його відразу застрелити. Такий характер стрільби не може використовуватися у служб правопорядку чи Альфі. Це інший характер спецоперацій.

Армійські снайпери, точніше снайперські групи, зазвичай працюють в парах, а то і трійках. Повинні бути корегувальник вогню, снайпер і той, хто прикриває відхід. В таких важких умовах пагорбів, забудівель, барикад, корегувальник вогню повинен бути на полі бою, в 15-30 градусному куту від пострілу снайперу, це означає лише те, що корегувальники снайперів були на Майдані. І були вони на Майдані давно, бо мали побачити барикади з іншого боку, щоб вибудувати де і як краще робити відстріл. При чому, вони мали не вирізнятися, бути своїми, мати довіру, а в необхідний час виходити з поля зору, корегувати вогонь і фіксувати результати.

І от коли вбивства 5, 10, 50, 100 людей не зупинили протистояння, було прийняте рішення про військову операцію і евакуацію хама. Не вірте, коли вам кажуть, що він сам не знав куди бігти, це була спецоперація кремля. Перша зупинка Харків. Насправді роль Донецька у сучасній кацапсько-українській війні була відведена Харкову. Але Харків виявився не надійним, вони не могли швидко захопити місто, хоча намагалися його розхитати. Потім відбулася втеча до Криму. Питання окупації Криму було вже давно вирішене, а всі механізми вже запущено, він мав там пересидіти і на танках окупантів увійти в Київ, щоб підмахувати договори та ставити печатки. Зрадники в кримському сбу тоді прикрили відхід хама, але кремлядів злякала наполегливість і вони його витягли до себе під повний контроль, щоб раптом він не зник. Легітимний, саме так він себе називав, потрібен їм був для узаконення анексії, підписання нового сайузнага договору, знищення кордонів і суверенітету України. В такому випадку Захід би мовчав. Крим захопили, а от на сході спіткнулися. Далі ви все знаєте самі. Тому впевнено влітку можемо відзначати 25 років гібрідно-інформаційній війні з кацапами.

Так от про наслідки Майдану. Коли ви спілкуєтесь з кацапами чи ватниками, варто брати до уваги, що дехто з них діє як кремлівський фаховий троль, а інші підхоплюють те, що десь прочитали, і тим самим діють в рамках методичек з кремля. Вас часто запитують, що, мовляв, ви достигли тим Майданом? Чого досягли?… Далі я розкажу вам про нейролінгвістичне програмування, по яким будується робота тролів. Коли кажуть про методички, це не жарт, є так звані скрипти розмов, де вибудовується дерево рішень, відтворюються наступні питання, в залежності від вашої відповіді на попередньому рівні, ціль одна – довести вашу неправоту. Такі питання, зазвичай, це так звані якорі. Це якісь кульмінаційні питання, навколо яких вибудовується схема розмови. Далі діє так званий рефреймінг, це коли акценти з питання виводяться в іншу площину, де ви слабкіші або не розбираєтесь, щоб прив’язати вашу відповідь до якоря і тим самим показати хибність ваших думок чи ввести вас в слабкішу позицію, де ваші доводи буде розгромлено простими і очевидними фактами. Так от, ніколи не піддавайтесь омані, не давайте маніпулювати собою. На це питання завжди відповідайте в такій послідовності: Які цілі перед собою ставив Майдан? Ціль раз – ассоціація з ЄС, ціль два – дострокові вибори президента, і вже наприкінці, після розстрілу Небесної Сотні, остання ціль – покарання вбивць. Україна підписала асоціацію, провела дострокові вибори і поки що не наказала вбивць. Нажаль, мені здається, всіх вбивць ми не зможемо поки що покарати, тому що вони не українці і звісно ж працювали під прикриттям. Але маю надію, що цей злочин не буде мати строку давнини і рано чи пізно ми цих хворих вбивць все ж притягнемо до відповідальності або знищимо.

Всі інші питання про економіку, гривню, падіння добробуту це вже питання про інше, про те, як майже зруйнована кацапами Україна досі виживає. А в досягнення Майдану можу ще додати збереження державності України, пробудження і єднання народу, про те що ми показали свій характер всьому Світу. Сьогодні прапор України став символом боротьби, протистояння народу узурпаторам влади, і подекуди піднімається протестувальниками, як символ такої боротьби. То ж ми приречені на перемогу, бо ми вже пройшли такий шлях, на якому інші вже б давно впали. За нас сьогодні весь Світ, всі цивілізовані країни, тому перемога це лише питання часу, і кожен день, зазвичай, наближає нас до перемоги та до деокупації Криму. Тримайтеся, все буде Україна!